Західний кукурудзяний жук - небезпечний шкідник кукурудзи
Західний кукурудзяний жук (Diabrotica virgifera virgifera Le Conte) - обмежений олігофаг на личинковій фазі: личинки живляться виключно коренями кукурудзи але, за їхньої відсутності, певний час можуть живитися корінням деяких злакових трав, на яких здатні повноцінно розвиватись. ЖУКИ - поліфаги: живляться пилком, маточними стовпчиками, незрілими зернами та листям кукурудзи, а також пилком інших рослин з родин гарбузо-бобових, злакових, айстрових.
Шкодять як личинки, так і жуки. Жуки пошкоджують волоть, стовпчики жіночих суцвіть, листя, іноді обгризають молоді качани. При живленні жука на генеративних органах зменшується кількість зерен в качані, а в результаті цього падає врожайність.
Личинки живляться корінням кукурудзи, що призводить до значного зменшення кореневої маси та полягання рослин кукурудзи, за якого неможливий механізований збір урожаю. Жуки та личинки D. v. virgifera є переносчиками збудників грибкових, бактеріальних, вірусних захворювань кукурудзи. Найбільша шкoдoчиннicть зaxідного кукурудзяного жука проявляється на тих полях, де відсутня сівозміна. При беззмінному вирощуванні кукурудзи щільність популяції цього шкідника значно зростає
Личинки виходять із яєць у травні – червні в період появи сходів кукурудзи та активного росту її коренів. За оптимальної для них температури (22°С) сумарний розвиток усіх трьох вікових стадій личинок триває 20–30 днів; за 29°С – 15 днів, а за температури ґрунту нижче 10°С і вище 30°С розвиток личинок припиняється.
Молоді жуки починають виходити з ґрунту в кінці червня або в I декаді липня. Вихід жуків триває до кінця серпня – початку вересня. Жуки живуть 5–6 тижнів, тому на кукурудзі їх можна виявити до кінця жовтня.
Як жуки, так і личинки шкідника можуть переносити збудників грибкових, бактеріальних та вірусних захворювань кукурудзи. Найбільше вони активізуються на тих полях, де відсутня сівозміна.
Методи контролю діабротики.
- Ефективним агротехнічним заходом проти західного кукурудзяного жука є сівозміна, що включає зернові, крім кукурудзи, багаторічні трави, конюшину, люцерну тощо. Поля кукурудзи, на яких виявлено первинні вогнища D. virgifera, переорюють після збирання врожаю і наступного року засівають іншими культурами. На цих полях забороняють висівання кукурудзи протягом трьох років. Застосування глибокої оранки, малосніжні та холодні зими зумовлюють глибше промерзання ґрунту і спричинюють часткову загибель яєць шкідника. По периферії висівають стійкі сорти та гібриди кукурудзи з міцною кореневою системою, підвищеною коренездатністю та глибоким заляганням коріння.
- З хімічних заходів боротьби основним є обробка рослин пестицидами проти жуків та внесення в ґрунт при сівбі гранульованих препаратів проти личинок західного кукурудзяного жука.
- Обробку хімічними засобами проводять препаратами відповідно до «Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання».
Інформацію надали:
ЮГАС Н.І. – головний спеціаліст відділу фітосанітарних заходів на кордоні Головного управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області;
БЕНДЗА Я.С., АНТАЛОВСЬКИЙ І.М. – провідні спеціалісти відділу відділу фітосанітарних заходів на кордоні Головного управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області;
