Лептоспіроз та його профілактика
Майже вся територія України залишається ензоотичною щодо лептоспірозу. За останні роки простежується тенденція до збільшення рівня захворюваності. Відповідно до статистичних даних МОЗ України, впродовж 2021 року 122 особи в країні мали це інфекційне захворювання, впродовж 2022 року – вже 141 особа, а у 2023 році на лептоспіроз захворіли понад 400 осіб. За перші вісім місяців 2024 року в Україні зареєстрували 230 випадків лептоспірозу, що на 63% більше порівняно з аналогічним періодом 2023 року. Особливо високі показники захворюваності були в серпні, коли кількість випадків склала 83. Регіонами з найбільшою кількістю хворих стали Чернігівська та Тернопільська області. Минулого року також зафіксовано і летальні випадки інфікування у Дніпропетровській, Львівській, Чернігівській, Харківській областях.
Мукачівське районне управління Головного управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області нагадує про небезпечність цього захворювання, отже:
Лептоспіроз – гостра інфекційна хвороба з групи зоонозів, яка спричиняється різними серотипами лептоспір та супроводжується гарячкою, симптомами загальної інтоксикації, ураженням нирок, печінки, серцево-судинної, нервової системи, а також характерними симптомами - сильні болі в м’язах, особливо в литках, що посилюються під час пальпації (обмацування), та геморагічний синдром (паталогічна кровоточивість).
Для лептоспірозу характерна весняно-осіння сезонність. Мишоподібні гризуни (щури, миші) є основним джерелом інфекції у природі, від яких заражаються домашні (велика рогата худоба, свині, собаки) та дикі тварини. Тварини - лептоспіроносії залишаються клінічно здоровими та виділяють збудника у навколишнє середовище, створюючи вогнища інфекції. Свійські тварини можуть виділяти збудника із сечею від декількох місяців до декількох років, а дикі гризуни виділяють лептоспіри все життя. У великої рогатої худоби та свиней досить часто єдиним проявом інфекції є аборти та зниження продуктивності. Домашні собаки, що живуть на присадибних ділянках чи навіть у будинках, в останні роки все частіше хворіють на лептоспіроз. Причиною їхнього захворювання також є контакт із зараженою водою, поїдання або укуси гризунів. Існування лептоспірозу забезпечується резервуарними тваринами і здатністю добре виживати у воді та у вологому ґрунті.
Тварини, що перехворіли, зазвичай тривалий час можуть залишатися лептоспіроносіями (до 3-х і більше років) та бути джерелом інфекції для інших тварин. Тому їх треба обов’язково досліджувати на лептоспіроносійство і проводити заходи щодо його усунення. Зараження людини від собаки трапляється рідко, бо сеча у них кислої реакції, у якій лептоспіра довго не виживає у навколишньому середовищі, проте у зв’язку з тісним контактом людини і чотириногих друзів усе ж таки слід остерігатися можливості зараження від цих тварин.
Уберегти свійських тварин та своїх домашніх улюбленців від лептоспірозу можна, вакцинуючи їх.
Хвора людина не становить небезпеки для оточуючих. Разом із тим, є професійні групи з підвищеним ризиком зараження – люди, які працюють з тваринами або на природі, зокрема тваринники, меліоратори, працівники м’ясокомбінатів, робітники очисних споруд і каналізації, мисливці, рибалки, шахтарі.
Які шляхи передачі лептоспірозу?
З сечею хворих і перехворівших тварин лептоспіри потрапляють у водоймища, де зберігають свою життєдіяльність довгий час. Щурі та мишовидні гризуни можуть заражати і харчові продукти. Лептоспіри стійкі до впливу низьких температур (добре зберігаються в замороженому стані), довго живуть у воді, проте дуже чутливі до висушування, сонячних променів, високої температури, кислот і препаратів хлору.
Механізм передачі збудника – аліментарний або контактний.
Людина інфікується при купанні у заражених водоймищах, або при вживанні сирої води з невідомих джерел, забруднених харчових продуктів, при догляді за хворими тваринами, риболовлі, при сільськогосподарських роботах, роботі в вугільних шахтах, при прямому контакті, укусі гризунами. Майже всі випадки захворювань виникають внаслідок недотримання правил особистої гігієни.
Інкубаційний період лептоспірозу, тобто період від зараження до появи перших симптомів становить у середньому від 2 до 20 днів (найчастіше 7-9 днів). Хвороба починається гостро, з’являється озноб, підвищується температура тіла (39-40° С). Хворі скаржаться на сильний головний біль, безсоння, відсутність апетиту, спрагу. Дуже характерною ознакою є сильні болів м’язах, особливо в литкових.
Як вберегти себе від лептоспірозу?
Щоб не захворіти на лептоспіроз необхідно:
- купатися в спеціально відведених місцях. Зараження лептоспірозом частіше відбувається в закритих стоячих водоймищах, особливо мілководних. Слід пам’ятати, що ризик зараження зростає під час купання при наявності на тілі подряпин, ран та ковтанні води;
- бажано відмовитись від прогулянок босоніж у заболочених місцях;
- дотримуватись правил особистої гігієни, мити руки перед вживанням їжі;
- при виконанні польових робіт, риболовлі, полюванні, догляді за хворою худобою необхідно обов’язково дотримуватися правил особистої гігієни та використовувати захисний одяг – вдягати гумові чоботи, рукавички;
- забороняється вживати в їжу м’ясо і молоко хворих на лептоспіроз тварин, воду з відкритих водоймищ. Вживайте термічно оброблену їжу та пийте лише кип’ячену воду;
- систематично проводити дератизаційні заходи, не допускати до джерел водопостачання і продуктів харчування гризунів;
- проводити комплекс ветеринарно-санітарних робіт;
- важливим заходом специфічної профілактики лептоспірозу являється вакцинація.
Лептоспіроз - це небезпечна інфекційна хвороба, яка потребує уваги та своєчасного лікування. Основний шлях запобігання - уникати контактів з інфікованими тваринами та водою, а також дотримуватися правил гігієни.
Якщо ж зараженню запобігти не вдалось та з’явилися клінічні ознаки хвороби (слабкість, підвищення температури тіла, біль у литкових м’язах, жовтяниця шкіри, крововиливи в сітківку ока тощо), негайно звертайтесь за медичною допомогою.
